[i]« У нашій славній Україні,
на нашій — не своїй землі....»[/i]
Тарас
І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
Коли твоя стезя – короткий марафон,
на інше житіє не вистачає духу
і може, що за це чекає вічний сон.
А ти запам’ятай, – [i]аби не забували,
спинайся на крило, дароване тобі. [/i]
Багато того є, чого здається мало
у низині, але маячить на горбі.
ІІІ
Буває, що і там прасують проти шерсті.
Нікого не вини... відчалюємо від
тієї далини, де не лишає слід
у пам’яті живій неохололе серце...
..........................................................
здебільшого живе людина після смерті,
а ти в її руці – лише гарячий лід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2024
автор: I.Teрен