Проходить осінь, щоб настала ніч.
Скидає барви позолоти з себе,
І тільки чорну видно зусібіч,
А для життя мені яскравих треба.
Щоб стамувалась втомлена душа
У осені прощальнім відпечатку.
Минає час, тож треба поспішать
І римами зв'язать осінні згадки.
Забути безпросвітну суєту,
Розвісивши її по голих вишнях.
Й чекати, що зимою проростуть
Осінні дивні спомини у віршах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2024
автор: Незламна