Відпусти мене, відпусти,
Відпусти бо не дам вже ради.
Цей тягар у собі нести,
Це мовчання, що гірше зради.
Не тримай мене, не тримай.
Не кажи мені більш нічого,
Не запрошуй в колишній рай,
До минулого золотого.
Бо сьогодні і там зима,
А мовчу я, щоб не кричати...
Що було, того вже нема,
Є кінець, там де був початок.
Відпусти мене, відпусти...
Хоч сама я себе тримаю.
Хай згорають усі мости,
Бо душа вже вогню не має.
Буду я собі...будеш ти,
Вже нічого не буде наше.
Відпусти мене. Відпусти,
Так обом стане легше, й краще .
Відпусти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2024
автор: majra