Ішов до тебе довгими роками, плекав надію, що ти є. Чи збіг обставин, чи початок карми — та образ твій переді мною постає.
Чомусь так хочеться віддати тобі ніжність, барвистий край фантазій і краси. До зустрічі неначе ціла вічність, коли ти своє серце віддаси.
І знову той Амур в небі літає, невидима стріла моя. Що ти мені потрібна, ангел знає, душа не мовби чує солов'я.
І з іскри полум'я кохання запалає, і осінь дощова неначе рай. Останній сумнів журавлем вже відлітає, я буду поряд, скоро почекай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2024
автор: Атос