Ступаєш, враже, по степах,
шукаєш прихистку? Не буде.
Тут козаки, тут вільні люди –
це плоть від плоті з праху прах
яких веде Сірка правиця,
є трохи часу, схаменися,
нехай в твоїх пустих очах
ще блискітка надії тліє,
вертайся, враже, на росію
допоки дух твій не зачах.
26.11.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2024
автор: Микола Соболь