[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aVRdalKKdoo[/youtube]
Про осінь знаєм, та не все,
Росте полин побіля річки.
На зло цій осені цвіте,
Цвісти в цей час - його це звичка.
Хто посадив, ніхто не знає,
Сама посіялась журба.
В усіх прохожих серця крають,
Недовго так цвіте й весна.
Туман пливе гадкий, осінній,
У перемішку із журбою.
Закрив собою небо синє,
Неначе фарбою густою.
Розносить вітер це цвітіння,
І кожен подих - гіркота.
Навіє спогад - невезіння,
Росте він, може, неспроста.
Можливо, він лікує рани,
Усіх покинутих колись?
Про цей полин вони всі знають,
Лікує серце, як болить..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2024
автор: Н-А-Д-І-Я