Промовисті вітри чадру
Здирають з осені нагально -
Мовчить і дивиться благально.
Розвіє крилами хандру
Останній клин гусей прощально,
На землю кидає печально
По найдорожчому перу.
Намуляну в очах печаль,
Вітри освистують безжально,
Звиваються парадоксально,
Перекрутившись у спіраль,
Панують в злобному нашесті,
На листопаднім перехресті, -
Не жаль їм осені, не жаль... 26.11.24
P.S.Світлина автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2024
автор: Lana P.