Скажи мені чи брешеш ти, вороно,
про вересневих пустощів печаль?
Налиті сонцем винограду грона
і небо стало, мов холодна сталь –
високе і до радощів байду́же,
таке приходить у примарних снах.
Дні доживають перезрілі ружі,
горіхи скам’яніли на гілках,
але павук уперто тче тенета
не дивлячись на дощ чи зорежать,
він мріє поки крутиться планета,
у павоть літо бабине впіймать.
27.11.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2024
автор: Микола Соболь