Давила надмірним коханням. Змирився. Звик.
Собача любов і вірність вгойдала совість.
Загрався. Вогонь неповаги метнувся, зник.
Ридали чуття. Їх тягнула за руку гордість.
Пішла. Ще гадаєш, що все постановка, трюк.
Бо сильна, рішуча, бо їй до снаги боротись.
Вона, твій розрив шаблонів, безпечний друг.
Більш шансів не буде. Це крапка. Скінчилась повість.
Шукала спасіння. На шиї сталевий трос.
Як нитку зірвала. Зникла без слів пояснень.
По інтерференції штиль повний п’є мороз.
Хустинки для носу у шафі порожній, в спальні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2024
автор: Пісаренчиха