Тихо ступаю по жовтому листі,
Ох, водевіль, водевіль, водевіль,
Поряд калина сміється в намисті,
Грає красою чарівних творінь.
Глянула згодом - зима на порозі,
Вміло вже створює сніжний дизайн,
Сміло шепоче осінній подрузі:
Мабуть, красуне, давай прощавай.
Осінь схвильовано глянула в очі,
В них відчувалась душевна печаль,
Ось, розпочнуться зимові вже ночі,
Тож у відпустку рушаю на жаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик