Тиша, молюся – тополям вклонюся,
Там, у тумані долина лягла;
На край цей рідний та й не надивлюся,
Доля шляхами у даль завела…
Приспів:
О, Небеса, подивіться на Землю –
Скільки ще нам підійматись увись?
Знаю, Прощаєш, не дивишся зверхню,
Людська свідомість – колись, та збудись!
Серця частина в тобі полишилась
Зве тепер через ці далі земні –
О Боже, дай мені, дай мені крила,
Або дай змогу побачити в сні
Приспів:
О, Небеса, подивіться на Землю –
Скільки ще нам підійматись увись?
Знаю, Прощаєш, не дивишся зверхню,
Людська свідомість – колись, та збудись!
Сад у духмяному білому цвіті,
Ласки повнісінький погляд Батьків,
Хату під кленами в їх заповіті –
З тих незабутніх і спільних років
Приспів:
О, Небеса, подивіться на Землю –
Скільки ще нам підійматись увись?
Знаю, Прощаєш, не дивишся зверхню,
Людська свідомість – колись, та збудись!
Тиша, молюся і небу вклонюся –
Життя прожити, не полем пройти…
Знаю, в той час я вже не повернуся,
Як рівновагу для серця знайти?
Приспів:
О, Небеса, подивіться на Землю –
Скільки ще нам підійматись увись?
Знаю, Прощаєш, не дивишся зверхню,
Людська свідомість – колись, та збудись!
В’ячеслав Шикалович
09.11.2022р. – 27.11.2024р.
Мелодія на слова пісні:
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2024
автор: Променистий менестрель