Притча про блудного сина


                                        За  мотивами
                                           Євангелія  від  Луки.
                                        Глава  15,  вірш  11  -  32.


Були  в  чоловіка  дорослих  два  си́на,
Заможно  жили,  було  все  в  них,  в  достатку...
-  Віддай  мені,  отче,  маєтку  частину  !  -
Молодший  із  них  так  звернувся  до  батька.  

І  що  ж  тому  батьку  лишилось  робити  ?
Прийшлося  маєток  між  дітьми  ділити  ...
Відта́к  син  молодший  зібрав  все,  що  мав
Й  подавсь  десь  далеко...  Відтоді  й  пропав...

Син  старший  що  з  батьком  в  маєтку  лишився,
Невтомно  й  успішно  весь  час  працював,
А  той,  що  повіявсь*  -    неробою  став  !
Гультяйське  життя  вів,  ніде  не  трудився,

Грішми  розкидався,  вдягався  ошатно,
І  спа́док  розтринькав,  бо  жив  марнотратно.


Коли  ж  він  прожив  все,  що  мав  за  душе́ю,
В  тім  краю  нега́дано  голод  настав.
Залишився  сам  він,  з  бідою  своєю,
Без  дому  й  без  їжі  -  батрачити  став.

Пішов  він  тоді  і  пристав  до  одного  
Заможного  пана  -  ратая  сільського.
Той  зглянувсь  на  нього  й  роботу  надав  -
На  поле  свиней  своїх  пасти  послав.

Стручками,  що  їли  їх  свині  на  полі,
Той  син,  нерозумний,  наїстись  бажав,
Та  навіть  цього  там  ніхто  не  давав
І  мріяв  сердешний  -  наси́титись  вволю  !  

Від  голоду  зсохнув,  як  тріска  охляв,
Тоді  спам’ятався  й  до  себе  казав:  


-  У  батька  в  маєтку  завжди  був  порядок.
   Було  так  безглуздо  домівку  покинуть..!
   Бо  там  в  наймиті́в  навіть  зараз  достаток...
   В  них  хліба  аж  надмір,  а  я  отут   гину!  

   Устану,  й  піду  я  до  батька  скоріше,  
   Скажу  йому  :  -  Отче,  ти  мій,  найрідніший,
   Прогрішивсь  я,  каюсь,  як  є  -  против  неба  
   І,  батьку  прости,  бо  згрішив  проти  тебе…  

А  ще  я  із  шаною  мовлю  до  нього  :
-  Негожий  я  батьку  буть  сином  твоїм.
   Візьми  мене  наймитом,  отче,  своїм  
   Й  поводься  зі  мною  суворо  і  строго  !  

Прийми  свого  сина  назад  в  рідний  дім  !
І,  вставши,  пішов  він  в  нелегку  в  дорогу...  

Узрів  його  батько  далеко  від  дому
І  сповнившись  жалем  до  хлопця  свого,
Він  кинувсь  назустріч,  до  сина...   Потому
Почав  обнімать  й  цілувати  його...  

-  Прогрішивсь  я,  каюсь,  як  є  -  против  неба  
     І,  батьку,  прости,  бо  згрішив  проти  тебе…
     Негожий  я  батьку  буть  ча́дом  твоїм  !  -
     Озвався  до  батька  його  блудний  син.  

А  батько  до  слуг  :  -  Мій  синочок  з  дороги  !
     В  одежу  найліпшу,  його  зодягніть  !
     Найкращими  пе́рснями  руки  вберіть
     Й  добротні  сандалі  одіньте  на  ноги  !  

     Негайно  теля,  не  худе,  заколіте
     Столи  накривайте  і  будем  радіти  !!!


   Бо  син  цей  був  мертвий,  з  очей  десь  подівся
   І  бачив  його,  довгий  час,  лише  в  сні
   Та  ось  він  ожив  і,  жаданий,  з'явився  !  -
Й  тоді  почали  веселитись  вони...

А  син  його  старший  у  полі  трудився,
З  роботи  вертавсь,  коли  день  закінчився
Й  учув,  як  з  маєтку  лунали   пісні
І  музику  й  танці  почув  голосні.  

Дійшовши  до  двору  -  гуля́ння  узрі́в,
Покликав  слугу,  та  й  сердито  спитав:
-  І  що  ж  тут  у  вас,  що  я  навіть  не  знав  ?
-  Твій  брат  повернувся  з  далеких  країв,  

   Ваш  батько  теля  заколоти  звелів,
   Бо  сина  здорового  й  цілого  стрів...


-  В  честь  меншого  брата  теля  закололи  ?
І  старший  розгнівавсь,  ввійти  не  хотів  !
-  В  мою  честь,  такого  не  сталось  ніколи  !
Тоді  батько  вийшов  до  ньо́го  й  просив...  

А  той  відповів  і  до  батька  промовив  :
-  Мені  й  в  козеняті  ти,  батьку,  відмовив,
   Аби  лиш  з  приятелем  втішився  я  !
   А  тут  зразу  нате  вам  -   ціле  теля  !  

   Я,  батьку  в  маєток  вклав  труд  свій  і  душу,
   Я,  отче,  тобі,  стільки  років  служив  !
   І  словом  твоїм  -  я  завжди  дорожив
   Й  ніколи  наказу  твого  не  порушив,  

   А   брат  мій  молодший,  зібрав  все,  що  має
   Й  подався  далеко  від  рідного  краю  !!!


   У  краї  далекім  -  ущент  розорився,
   З  блудницями  весь  твій  уділ  там  проїв  !
   А  ти,  коли  він  голодра́нцем  з'явився,
   Теля  відгодоване  різать  звелів…  

Й  сказав  йому  батько,  змахнувши  сльозину:
-  Ти  завжди  зо  мною,  моя  ти  дитино,  
   І  все,  що  моє  -   то  воно  ж  є  твоє!
   І  брату  твоєму  тут  прихисток  є  !  

В  цім  домі  й  для  нього  шмат  хліба  знайдеться
Тож  сину  мій  рідний,  не  гні́вимо  неба,
Бо  нам  веселитись  і  тішитись  треба,  
Дасть  Бог  -  і  погане  все,  врешті  минеться,

Бо  брат  твій  був  мертвий,  з  очей  десь  подівся
Та  ось  він  ожив,  слава  Богу,  з'явився  !


*ПОВІ́ЯТИСЯ  - Піти,  поїхати  куди-небудь,    
   поволочитися.
Словник  української  мови
https://sum11.com.ua/povijatysja/    


27.11.2024  р

Іллюстрація  :  Рембрандт  ван  Рейн
Картина  "Повернення  блудного  сина"
1669  р.
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/91/Rembrandt_Harmensz._van_Rijn_-_The_Return_of_the_Prodigal_Son.jpg/600px-Rembrandt_Harmensz._van_Rijn_-_The_Return_of_the_Prodigal_Son.jpg

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2024
автор: Родвін