Колись усі старіють — це не диво,
Хоча не всім "дарує" Небо старість.
Чому ж так дехто ставиться гидливо,
Уздрівши тих, які несли нам радість,
У зморшках, целюліті, голомозих...
Роки, на жаль, крадуть частенько вроду.
Хтось із кумирів перевищив дозу
Спокус і "забороненого плоду".
Чужий недолік "око наше ріже",
Чомусь не заважають власні вади.
Зів'ялому завжди дасть фору свіже,
Та стережуть скарби старі фасади...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2024
автор: Патара