Скотився день за сьому гору,
На срібнім плесі зорепад.
Там місяць ладив тінь прозору,
Збирав валізу листопад.
Складав листочок до листочка
У жовту вишиту сорочку.
А поміж листячком по квітці,
Й по дорогій шовковій нитці.
Росинку, мерзлую сльозинку,
Горішків жменю, гриб, шипшинку.
Хоч трішки пахощів осінніх,
Світанків тихих, ніжно-синіх.
Комашку, равлика, жучка,
І вуженятко й їжачка.
Покликав Лелю посестричку,
Уклав валізу в рукавичку.
- Тримай скарби мої, сховай,
І до весни оберігай!
Леля — дочка Лади, сестра Полеля. Богиня кохання, весни та краси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2024
автор: fialka@