Осене! Вже йдеш? А як же я?
Я ще не надихався тобою,
Не насолодився гіркотою
Серед почорнілого гілля...
Осене! Затримайся! Не йди!
Свій останній бал даєш сьогодні...
Залишаєш знов мене самотнім...
Скільки ще для мене самоти,
Болю, непочутих щирих слів
Ти преберегла у передзим"ї?
Вже помер на перехресті рим я,
А, можливо, зовсім і не жив.
Той омріяний займенник "ми"
Залишився тільки у баладах.
Холодно. Тридцяте листопада...
Я боюся темної зими!
Ще одне пересічне ім"я
Загубилось в темряві розлуки.
Хто мені зігріє серце й руки?
Осене! Вже йдеш? А як же я?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2024
автор: Артур Дмитрович Курдіновський