Не рубай… зупинись! –
Бабця внуку малому.
Не спіши розкидати,
Мов буревій солому.
Пам’ятай про свій рід…
Повертайся завжди додому…
Пролетіли роки, мов неба зірки,
То світили, то гасли потому…
І тепер уже дідусь,
Внуку юному свому -
Мужнім будь у двобої,
Одійде куля й втома.
Я горджуся тобою! ...
Повертайся завше додому !
І нате вона, юність,
Що весною зелом буяє:
То квітує, то манить, п’янить -
Ніякої втоми не знає...
Лиш дозрівши колись,
Відгукнеться потому…
Повертайтеся завжди додому !
В. Ф.–15.11.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027721
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2024
автор: Веселенька Дачниця