Багаті й бідні є особи,
Є трударі, а є нероби.
Когось історія - честь має,
У особистість висуває.
Бува з цих хлопців - є плечисті,
Високі, статні ще й речисті.
Їх красять бойові доспіхи,
Досягнення, кругом Успіхи.
Жінок із розуму зведуть,
І за собою поведуть,
Полки, тумани, тисяч сотні,
До перемоги тай безодні.
Таких оточує, чи рать,
Чи лизоблюди, тобто знать.
Команда, партія, бригада.
Чи клан, сім'я, ну так як "нада".
А в сьогоденні скаже хтось,
Це може буть партійний бос.
Який прийшов, чи збагатиться,
Чи владою насолодиться.
Можливо, у якусь там мить,
Народу з дуру послужить.
Бува таке і в тому суть,
Що дурні дурня оберуть.
При виборах, отак буває,
Що кожен рівне право має.
Убогий, бідний і багатий,
Всі мають право обирати.
Але на жаль, розумних мало,
Всіх інших раптом, більше стало.
Про роль в історії особи:
Багато що і не було би.
Чи в інше русло полетіло,
Якби з'явилось інше “тіло”.
Тож у кінці, пора сказати,
Якби хоч путлєра прибрати,
То й Світ цей можна поміняти....
В.Небайдужий.
Грудень 2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2024
автор: Небайдужий