Душа поета чиста і чутлива,
Тож гріх у неї кидати сміттям,
Хоч долю часто має нещасливу,
Але завжди закохана в життя.
Комусь вона не зовсім зрозуміла,
Когось дратує фанатизм думок,
Можливо, десь вони занадто смілі,
Все ж не накинути на них замок.
Когось бісить зізнання у любові
До рідної землі і до людей,
Чи та молитва, що іде до Бога,
І по життю упевнено веде.
Когось наївність зайва розчарує,
Котра допомагає в світі жить,
Тоді вогонь життя у ній вирує,
Хоч іноді вона триває мить.
Поети справжні мають добрі душі,
І біль чужий болить їм так, як свій,
І доля власної землі їм не байдужа,
Тож їх слова звучать, як заповіт:
Якщо ти є й ім’я твоє – людина,
Якщо ти не якийсь глитай-павук,
Збуди в собі того громадянина,
Який врятує свій народ від мук!
27.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2024
автор: Ганна Верес