Смуток серце розрізає,
Наче ніж хлібину,
Бо війна іще триває,
Нашу Батьківщину
Без краплини співчування
Знищуючи, та
Все ж настане мить остання
Їй в нас. Золота,
Ніби сонце, мить ця прийде.
Миру сонце-птах
Замість неї тихо вийде
В синіх небесах
І усіх нас буде гріти
Лагідно, а ми
Будемо в душі радіти,
Щасними людьми
Живучи в своїй країні,
Що у нас одна.
Посміхнеться Україні
Доля. Ця війна
Скінчиться і вже назавжди.
Мир, який прийде́,
В нас із вами буде завжди,
Ввік більш не піде́.
Будемо ми з ним, він з нами
В нашому краю,
Ко́трого ми є синами
Й доньками. В раю
Завжди мир, одначе буде
Завжди він і в нас,
Як наш край таки здобуде
Перемогу. Час
Світлий цей ми наближаєм,
З ворогом в цей час
Борючись. Перемагаєм
Вже ми – кожен з нас.
Євген Ковальчук, 05. 03. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2024
автор: Євген Ковальчук