Ось так. Вогні великого не світяться.
Блекаут то всередині, то скрізь.
Розряджені всі гаджети. У критиці
Відмовлено. І нічь без сну... Змирись.
Або дерись. Життя, ти - мати? Мачуха?
Ми діти або ж підкидні? Скажи!
Свобода волі... Всіх згорнеш калачиком,
Щоб правду обернути в міражі?
Що б де не відбувалося, триватиме
Цей епос до відомого кінця,
Як спогади спресовані у атоми
Закинутого у вічність камінця.
Хай буде так. За колом коло - хвилями.
Зупиняться від болю рух і час.
І крилами накриє сніжно-білими
Цей Всесвіт переживших Вічність нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027768
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2024
автор: Ольга Ашто