Бува слова пушинками
Одне з одним злітаються,
ГрУдочками маленькими,
Скрізь по землі катаються.
Чи то як іскри сипляться,
Як зорі з неба дивляться,
Чи хвилькою що ліниться,
Десь котиться, ледь піниться.
Чи дощиком дрібнесеньким,
Чи шепетом тихесеньким.
Травинки слів сплітаються,
І хвилею гойдаються.
У полі житом й маком,
Повітря дивним смаком,
Чи у ліску співучому,
Березою плакучою.
У пісню перетворяться,
Чи просто так говоряться.
Але бува не в'яжуться,
Всі громіздкими "кажуться".
Тоді слова, що брилами,
Чи колються як вилами,
Чи градом з неба падають,
Вони ні чим не радують.
В. Небайдужий.
Грудень 2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2024
автор: Небайдужий