ще осінь ніби літо , всміхається життя , горять навколо квіти , краса . хоч сонце
закриває двері , ніби катком з неба вже котяться дощі , щоб захопити простір для
води , кричать далекі голоси , вода життя кудись несе в провалля для смертельних
днів , та проповідь життя була мені , я не читав , не слухав дні минулі , тепер у воду
вже потопом дні мої спихнули .
17.09.2024 11:57:20
https://www.youtube.com/shorts/iGDhpoJOGwQ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2024
автор: Іван Українець