Вітер здаля, доносив звук сонати,
Пісні останні відспівала осінь,
Валізи зібрані, пора тікати,
Під ноги сніг,з дощем холодом косить.
Гнітить образа, згадали би красу,
Золото й срібло й фарб не шкодувала,
Її цнотливість потішити листву,
Інколи блискітки в неї вкладала.
Із вітерцем під тихе танго в танці,
Здавався теплим, той погляд у очі,
Враз розстелились стежки в вишиванці,
Легкий багрянець, усміхався ночі.
Ранкове сонце - купіль у любові,
Відчуття ніжності - цвіт життя землі,
Хоча і в сутінках дні вечорові,
Вже свіжий подих відчувався на стерні.
Земля оголена… то ж іде осінь,
Знов заведе своє звабливе соло,
У піднебессі,хмари крадуть просинь,
Краплин звучання - ”Йди, бо зима ж скоро”.
28.11.2024 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2024
автор: Ніна Незламна