Підкинутий пакунок.
Помпезний палац підпирає піднебесся. Поруч поляна покрита пелюстками півоній. Повітря пахне прохолодою після проливного подощу. Під парканом підліток Петро помітив порожній пакунок.
– Підберу, – подумав Петро, – побачу приховане.
Пакунок порваний, папір потрісканий. Проте Петро підіймає посилку. Підсвідомо пальцями перевіряє – пошарпана поверхня приховує прикрасу. Пектораль! Після паніки Петько протер палітурку паперу.
– “Привласнювати – під погрозою покарання!” – прочитав підпис.
Петро почухав потилицю. Подумав: “Покажу пектораль професору Полуботку, потім поверну палацу”.
Професор привітно посміхнувся. Пізніше пояснив:
– Перлина перед прихильниками! – пектораль прадавнього походження. Принесла пам’ять поколінь! Проте, Петре, поставимо її під пильний погляд патрульних.
Петро погодився, почувши похвалу. Пектораль повернули палацу. Петро приєднався до пошуковців, прославився під прізвиськом “Пильний Петро”.
Потім почалися пригоди. Порозповідаю про приємні перебіги подій пізніше…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2024
автор: Лада Квіткова