дим без вогню —
ранковий туман —
без причини яку слід приховати собою,
без негайності загорненої в обгортку вітру,
без рипіння метеозалежних колінок ринв —
просто висить собі
просто стається
найневагомішою невагомістю —
навіть без щемливої спраги встигнути
повторитися хоч би раз
коли на колючках
прибережних до нього каштанів
мов на шкільних вішаках розвішані
обвітрені павутинки,
і весь розмах короткого отуманення
здається лиш примусом до порожнечі
бо внизу вже затерті асфальтом
оксамити каштанових шкаралуп
легкою смертю іржавіють
цілуючи кисень,
й уламки віконних стекол
ходять тепер навшпиньках
щоб не розбитися,
й вогонь без диму
вже йде по дим без вогню
25.08.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2024
автор: Тарас Яресько