СВІТ ЙОГО ЛОВИВ, ТА НЕ ВПІЙМАВ
( Пам’яті Григорія Сковороди )
Він все життя по світу мандрував,
І світ хотів його хоч десь впіймати,
Та він з світів додому повертав
І знов туди збирався вирушати.
Сопілка у руках завжди́ була́,
За пазухою флейта з ним усюди,
Любов до України в нім жила́,
Народжувались ним щораз етюди.
Філософом у світ цей він прийшов,
І бачення своє́ у нього бу́ло,
Себе в цім світі, звісно, він знайшов,
Життя його у мандрах промайнуло.
Під тином він сідав перепочить,
І повсякчас думки́ в обі́йми брали,
Мандруючи, зумів життя прожить,
І роздуми душі́ його торкали.
Із вузликом від міста до села,
Щораз вдавалось щось нове́ пізнати,
І до кінця ЛЮДИНА в нім жила́,
Посаду цю вдавалось обіймати.
Так дуже мудро все він трактував,
Усе глибоко, просто і доступно,
З думками він по світу мандрував,
Вони були́ з ним за́вжди невідступно.
03.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР