Вечір чорніший за каву,
кіт, як брудний коминяр,
повні чекає появу
не співрозмовник – казкар,
ніжно слова огортають
і у вечірній габі,
наче на сходинках раю
пастку готує тобі.
Рветься пустун-перелесник,
вітер жбурляє в лице,
стихне і знову воскресне,
тіло впіймає в сильце.
Ох, це бажання спокуси
дрож дістає до кісток,
кажуть: коли тілотру́си –
гріхопадіння за крок.
04.12.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2024
автор: Микола Соболь