ходити і відчувати —
як в’їдається шурхіт,
як тактильна пам’ять підводить вітер,
як щуляться слимаки
(з класовою заздрістю до равликів)
завжди знаючи напрям поривів
по холодку в наслинених тільцях,
ходити і мружитися
осонням відкритих галявин –
цих мобільних станцій
переливання світла —
ходити і мружитися
мов намагаючись не запустити у
себе забагато одразу,
ходити і бачити
серед стовбурів —
з пропускною здатністю серцевин
в одиницях вразливості —
як світло на землі пролите між
ґратами їхніх тіней —
так ніби дивишся на черевце оси,
ходити і підглядати
як промінці проникають зі зламом
у свідомість росин —
але самі лишаються там
награбованим,
ходити і чути
як браконьєрами в собі ловимо
своїх степових вовків
чиїм висолопленим язикам
забракло б усієї вологи
щоб зализати обличчя вітру,
ходити і пильнувати —
як радість переховується десь тут —
на світлочутливому боці смутку
де різношерстий ліс
безуспішно старається
витрусити зі свого листя
весь шум та шурхіт —
ходити і чути
ходити і мружитись
ходити і шурхотіти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2024
автор: Тарас Яресько