Далеко між смарагдових дібров

Далеко  між  смарагдових  дібров,
Де  річка  шепче  вербам  про  безкрайність,
І  ти,  моя  основа  всіх  основ,
Одягнена  в  природну  бездоганність,

Стоїш  в  обіймах  найясніших  днів,
Плекаєш  спів,  як  зцілення  для  світу,
Збираєш  свиту  з  духів  і  вогнів,
Як  господиня  мрійного  повіту.

Ти  закликаєш  в  душах  віднайти
Оті  мости,  що  зʼєднують  навіки,
Не  місце  —  шлях,  де  дні  живуть  святі,
Де  світлом  сяють  почуття  великі.

Любов,  що  кличе  в  далечінь  -  на  край,
Не  уникає  смутку  чи  страждання.
Вона  —  вогонь,  що  осяває  рай,
Де  кожна  мить  —  безсмертне  поривання.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2024
автор: Лада Квіткова