В Симоненкових віршах кохаюсь,
Окриляють вони мене,
Надихають все знову і знову
На приємне, глибоке, нове!
Піднімають високо в небо,
Патрулюють ліричний політ,
Як у ліках буває потреба,
Так в словах Василевих є лік!
Може й дивно. Поета не має.
А слово його живе,
Творчі крила щораз розправляє
Та снаги до життя додає!
05.12.2024
Автор: Світлана Крижановська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2024
автор: Світлана Крижановська