У НІЧ, КОЛИ ЧЕКАЄМ МИКОЛАЯ

У  НІЧ,  КОЛИ  ЧЕКАЄМ  МИКОЛАЯ

У  ніч,  коли  чекаєм  Миколая,
Ординець  клятий  знов  до  нас  летить,
Летить  їх  з  оркостану  ціла  зграя,
Й  ніяке  лихо  нечисть  не  приспить.

Несе  з  собою  ворог  не  дарунки,
І  не  вітати  ідол  так  спішить.
Благаємо  від  нього  порятунку,  
Бо  має  намір  –  свічі  нам  гаси́ть.

Летить  цей  мотлох,  рветься  із  болота,
Заряди  смертоносні  нам  несе,
Вбивати  нас  намірена  сволота,
У  намірі  у  вбивці  –  знищить  все.

У  ніч,  коли  чекаєм  Миколая,
Який  на  санях  спу́ститься  з  гори,
Та  перед  ним  бляшанок  ціла  зграя,
Що  цілиться  в  будинки  і  двори.

Кишать  над  нами  гучно  ті  бляшанки,
А  Миколая  кроки  хочем  чуть,
Та  в  ідола  такі  от  забаганки,
Які  нам  смерть  і  горе  лиш  несуть.

Та  ми  усі  чекаєм  на  Святого,
Який  до  нас  з  дитинства  приходив,
Бо  ми  не  йшли  в  домівку  ні  до  кого,
А  й  в  Україні  кожен  в  МИРІ  жив.

05.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027968
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР