У ранню зиму – злу та задубілу
Причитує зайчатко під кущем,
Воно давно вдягнуло шубку білу,
А снігу дотепер немає ще.
Останнє листя падає додолу,
Від холодів зчорнілася земля,
Лежить травичка зжовкла доокола,
Й помітно зайчика, бодай здаля.
Боїться лиски бідне зайченятко,
Що шастає голодна по гайку.
Нараз підкрався сон, приліг він спатки,
Десь схованку знайшов у рівчаку.
Приснилось зайчику маленьке чудо,
Іде йому назустріч Миколай,
Й махає патерицею усюди,
Вкриває густо снігом любий плай.
Зітхнув сердешний й наче потепліло,
Розплющив очі, обдивився гай,
А там, куди не глянь, скрізь біло, біло,
Сніжок розкидав щедрий Миколай.
Вже не боїться зайчик хитру лиску,
Дідусю дякує за славний сніг,
У полі за лісочком по капустку,
Він зранку радо навпростець побіг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2024
автор: на манжетах вишиванки