Осінній сплін
Сіре небо, сірі будні,
Сірих хмар непевний рух,
Вчора, завтра і сьогодні,
Все однакове навкруг.
Часу плин туман поглинув,
Ранок, вечір чи обід,
Без різниці, все єдине,
Рівнозначне все на вид.
Плаче скло в віконній рамі,
Невщухаючим дощем,
Будить сірий до нестями,
У душі осінній щем.
Вітер стукає у шибку,
Чорним покручем гілля,
Вузловатих пальців дрібку,
Тиче в очі навмання.
Сумним закликом курличе,
Журавлів тривожний клин,
Залишаючи на вічно,
Кілька скинутих пір'їн.
У тумані вечір згасне,
Ніч розквітне за вікном,
Лиш один ліхтар нещасний,
Сліпає німим більмом.
Рано гляну у віконце,
Без надії, просто так,
А мене зустріне сонце,
На засніжених гілках!
Всесвіт вкутався старанно,
Міліардами сніжин,
І як мариво розтанув,
Мій сумний осінній сплін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2024
автор: Костянтин Вишневський