Яке то щастя жити в себе вдома
І бачити щодня своїх дітей...
Коли гризе розлучення і втома,
Душа ліловим кольором цвіте.
Клята війна скалічила мільйони.
Залита кров'ю воїнів земля.
Кружляють хмарами одні ворони,
Де смерть забрала у людей життя.
Немає тих хто був завжди найкращій.
Залишилися сльози матерів.
Вони б собі бажали смерті краще,
А не ховати молодих синів.
Яке важке випробування долі,
Запалювати свічечку синам.
Немає меж цього страшного горя...
З розбитим серцем жити матерям.
Залишилися спогади та знімки,
А ще звання Героя навіки,
І запитання: "Скільки ще вас дітки,
Ми втратимо на клятій цій війні?"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028022
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2024
автор: Grace