Війна, яка у нас триває,
У грудях серце розриває
Без краплі співчуття. Немає
Його в ній і також не має
Його той ворог, що вбиває
Людей, що за ніщо вважає,
Точніше за нікого. В нього
Немає доброго нічого.
І серця він в собі не має.
Лиш камінь в грудях він тримає.
Ми ж боремося проти нього
І впевнені, що дня одного
Його здолаємо навіки.
Не буде більш війни повіки,
А буде світлий мир, що прийде,
Що, наче ясне сонце, вийде
І буде всіх нас ніжно гріти,
І будемо ми всі радіти
Всім серцем, а також душею.
І ширитимемо землею
Цю радість світлую, прекрасну,
Що принесе нам долю щасну,
З якою будемо ми жити
І ані миті не тужити,
Бо туга, як війна, минеться
І вже повік не повернеться
У серце й душу. Мир навіки
Прийде́ в наш край. І, наче ріки,
Як кінчимо війну-нещастя,
Тектиме в кожному з нас щастя.
Євген Ковальчук, 06. 03. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028031
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2024
автор: Євген Ковальчук