Така довга ніч, лиш місяць й зорі,
Оксамитами виблискують вгорі.
І ледь чутно плещуть хвилі моря,
На алеях вже загасли ліхтарі.
Я одна, думки мої тривожні,
Не дають спокійно спати у цю мить.
Бо ж летять ракети десь ворожі,
Обривається життя, душа болить.
Кажуть берегти нам треба нерви,
Бо вони таки згодяться у житті.
Тільки в моїм тілі рвуться вени,
Від думок тривожних, що у голові.
Я молюсь і Господа благаю,
Захисти, молю усіх, що на війні.
Хай моя країна не страждає,
Повертаються з війни хай всі живі.
Нехай буде мир у всьому світі,
Не вмивалися слізьми,щоб матері.
Щоб всміхалися й раділи діти,
Бо життя - таке прекрасне на землі...
Така довга ніч, лиш місяць й зорі,
Оксамитами виблискують вгорі.
Як наступить ранок світанковий,
Новий день уже з'явивсь в календарі.
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2024
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)