Сьогодні треба розкріпачувати мову.
Не кидати її у світ на призволяще!
Вона, як міст поміж серцями,мов окова...
З румянцем на Землі живе, має чіткий шлях!
Не залишайте її люди наодинці
Без крапок,ком, зупинок і інших чинників.
Бо навіть сонце з нею дружбою гордиться.
Вона самісенько говорить дзвінко й чітко.
В написаному любо вміє все робити...
І середовище її краса для смислу,
Де розмах має силу і на совість тисне,
Де мужній голос розповість про все щомиті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2024
автор: Маг Грінчук