Заходи у вогонь по горло.
Розрубай навсібіч дими.
Хай дерева сміються голо,
бо горітимуть не вони.
Хай снігам не під силу пустка,
що стирає живих межу.
На плечах твоїх - біла хустка,
не сховає ніхто олжу.
І не бійся віднині грому,
бо немає таких громів,
аби світ виганяли здому
й не пускали назад домів.
Розтриножено чорних коней.
Надовкола - вогнів галоп.
Роздирається неба лоно
на останній, відтак, потоп.
Тож не дайся жаскому жару!
Мука ся - тільки по плече.
Поки замахом тлумиш кару,
не пече!
5.12.24 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028145
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2024
автор: Леся Геник