Задля жінки, похмілля і слави
Повсякденно ламаю списи,
Прикрашаючи кров'ю заграви.
Тож побач-но, якщо Ти єси!
Недалеко остання молитва
І розтрощений сп'яну шинок,
Де Кульгавій проллється на бритву,
Наче повінь, яремне вино.
Й, відгулявши своє, гайдамака
Упаде попід лавку зрання,
Бо померти не міг би інако,
Як вже, мабуть, не зможу і я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2024
автор: Zorg