Голова і хвостик
Чорні у сороки.
Шийка, крила – чорні,
Але білі боки.
Любить красти яйця,
Їсти їх і кашку.
Дуже мудра й хитра
Ця сорока-пташка!
Якось вона стріла
Дівчинку під дубом,
Коли та сиділа
І надула губи.
- Що з тобою, мила? –
Пташка запитала.
- З балів – два вхопила,
Правила не знала
Я про площу круга
І про довгість кола.
Серце тисне туга –
Темна, наче kola.
Мама стріне лаєм,
Як прийду до хати,
Телефон сховає
В ігри не дасть грати.
- Є на пальці в тебе
Срібний перстень, бачу.
Мені його треба,
Блискіт бачу – скачу .
Як даси, щастити
Тобі в школі буде.
З неї приносити
Низький бал не будеш.
- Даєш чесне слово?
- Слово, не солому.
Узяла обнову,
Утекла додому.
В день наступний Оля
На дванадцять балів
Написала в школі
Твір про фестивалі.
Та за три дні знову
Два бали вхопила,
Бо про рідну мову
Віршика не вчила.
Раду, і надійну,
Дам твоїм я крокам:
Вчись, дитя, постійно
І не вір сорокам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)