***
Безперервна межа
переходу у завтрашній день
з тонкорунних надій
виплітає стежки в темній ніші
трохи згаслих тривог
чи забутих на хвильку лишень,
бо ж думки, як і ми,
народившись, вже стали старіші.
У минущість віків
нас укинув заморений час.
Він спинився на мить,
мабуть, вражений вірусом ліні,
чи то геть збайдужів
до життя, до роботи, до нас,
залишивши усе
на людському вирішувать рівні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2024
автор: Наталія Погребняк