Це туман? Чи це дим від пожеж?
З неба шириться змі́євий рев…
– Ти тримаєшся, брате?
– Авжеж.
Там, де привиди вбитих дерев,
закипіла сльоза на щоці,
прикипіла до цівки* рука,
ліс прикриє собою бійців,
жа́ло вп’ється у хвіст літака,
упаде з неба ранений змій
та на стропах живе ще душа,
вже недовго лишилося їй
б’є пунктиром стрілець з «калаша»*…
Затихає відлуння довкіл
і згущаються сутінки мрев,
де між мертвих, скалічених тіл
ходять привиди вбитих дерев.
10.12.24р.
*Цівка – частина зброї;
Калаш – автомат Калашникова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2024
автор: Микола Соболь