Подивлюся де постать сховалася рідна,
Скільки часу злетіло, як вічність земна,
Мабуть стрічі тїєї душа була гідна,
В ній іскрилася мудрість і явна краса.
Я дивилась де кроки сховалися милі,
Знаю серце відчутно торкнулось землі,
Я ту згадку не можу забути, не в силі,
Що іще розповісти про неї тобі.
І буває замріюся в тихім чеканні
Та ковтну ту сльозу - не сховати печаль,
Знов згадаю й полину в своєму бажанні,
Але все повернути не в змозі на жаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028252
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик