Втіха безсоння


Немов  троянди  пелюстки  шовкові,
Такий  п'янкий  цей  аромат...  поволі,
Вдихаю  солод,  й  розумію,  годі,
Душею  тішуся,  безсонню  в  обмін.

Розмову,  мабуть,  я  веду  з  пітьмою,
Хоча  кохану  відчуваю  поряд,
Торкаюсь  ніжно,  пелену  рукою,
Кому  повідати?  Байдужим  зорям?

Мої  фантазії  щоночі  свіжі,
Тепер  по  місячній  доріжці  сходиш...
Лишень  зникають  повсякчас  події,
Як  тільки  сонця  обіймаєш  проблиск.

Отак  на  відстані,  страждаю  тихо,
Далека  й  нібито  така  вже  рідна...
Видіння  певно,  полишало  мило,
Світанок...спати...  прощавай  утіха.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2024
автор: liza Bird