Вже зелень не радує око -
Із сірістю в нас декаданс:
Так наче виходить все боком -
Такий провінційний альянс!
Чи ж вийду я в дощик крапливий
Й погляну на рідне село:
Мій пес, щось мовчить гавкітливий,
А кіт, нявкотить десь на зло.
Ворони карчать хрипкотлінно
Та й над бездоріжжям доріг...
Чому ж я люблю так незмінно
Цей хати розбитий поріг?
Цей тин, що трава підпирає
І ці бур'яни навкруги?
Напевно, ніхто це не знає,
Що зміст у дозвілля другий!
Чи ж тільки мені тут все любе
Й розвалля, як божа роса?
Я вірю: ніхто це не згубе -
Цю сірість, де вснула краса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2024
автор: Шарм