Ти стала тим чим дихав я,
Не дихати тепер я вже не вмію,
Пробач що я шукаю вороття,
І ще плекаю у собі надію.
Ти розумієш - я не винуватий,
Серденьку не накажеш замовчать
Хай би воно вже краще зупинилось
На віки-вічні, щоби не страждать.
Пробач що я не зраджував тобі,
Пробач що тільки ти в моїм житті,
Весь час сумую у своїй журбі,
Плачу, не сплю, курю на самоті.
Прости за сльози і за часу плин,
Що не давав я той високий рівень,
Моя маленька дівчинко, уклін
тобі коханій, якій я вже не потрібен…
[i]Етилен 11.12.2024 03:41[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028317
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2024
автор: Этилен