Слів пригорщі на аркуш-полотно.
Хай стануть там, кому як пощастило.
День чорно-білий хмуриться в вікно.
Ще вчора різнобарв’ям світ мастила
Палка свідомість. Як і не було
Батисту зелені. Де ви, сонати?
Думок тінь ріже зморшками чоло.
Промерзлим віттям небо сиве втяте…
Час роздумів і тихої жури.
Час спокою, гри з всесвітом в довіру.
Сплять до весни веселки кольори.
Поет бере до рук стареньку ліру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2024
автор: Пісаренчиха