Щодення у тенетах чорних стисли
Діяння психопата, що лютіє.
І вперто в'яже спомином надія
Пухову хустку із мого дитинства,
М'яку і теплу, ніби щойно гріту
Під променями дàвнішнього літа.
Сприймати відмовляється розсудок
Те поле, де блакитно-жовті хвилі,
Поміж яких, як чайка, жінка квилить,
Шукаючи на камені остуду.
Та вже не знайде, не зніміє поки,
Здобувши і собі на полі спокій.
А я зі страху кутаюся в хустку.
Та більшаю, як хмара, у тривозі,
Тому сховати всю себе не в змозі.
І голу душу длань сорокоуста
В надії зігріває Божим світлом,
Як променями дàвнішнього літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2024
автор: Горова Л.