[i]І хто склав притчу про старих ворон,
І хто сказав, що око в них вороже.
Он прилеліла, сіла і тріскоче,
І сніг збиває з гілки, онде, он…
Розважна вельми і поважна. Може,
Побачила за свій пташиний вік,
Що кожен рік зима лютує, кожен -
Але під сонцем гине рік-у-рік.
...І, каркнувши собі на повні груди,
Ворона підлетіла до вікна:
Вуглини крил – і снігу білизна…
- Що принесла, вороно?
- Місяць ГРУДЕНЬ![/i]
(З першої збірки "Дзеркала". - Львів: Каменяр,1991)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2024
автор: Сіроманка