***
Життя втрачаємо...
Дітей втрачаємо...
Себе втрачаємо,
Щодень -- все більше,
У зневірі,
Де світять інші зорі
Спілі,
Щоби полишити всіх
Нас
На самоті,
Колись -- у собі
І... запитається душа :
-- Що буде дальше..?
Як летить
Вже Ангел Смерті
За тобою,
Щоби забрати
Із собою
Остаток залишку всього,
Яким ще мав в собі
Можливість
Вернути втрачене, якось,
Бо...
Все пройде,
В невідворотність --
Закритим спогадом дощок
У домовини пересипу,
А там й дітей прийде вимога
Від того Вищого --
У дні,
Де не знайдеться перемога
Свого, в чужому --
При ріллі,
Якою вмер твій Янгол
Правди
У тих байдужостях
Буття,
Що дбав за себе --
Не родину,
Що згайнував своє життя...
______________________________
12.12.2024; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2024
автор: MAX-SABAREN